Загальна інформація

9К32 «Стріла-2М» — переносний зенітно-ракетний комплекс малої дальності радянського походження. Розроблений як легкий, простий у використанні засіб ППО для піхоти — призначений для ураження літальних апаратів на малих висотах. Є однією з перших масово прийнятих радянських систем цього класу і широко поширений у світі.

---

Історія створення

Розробка системи почалася у 1960-х роках як реакція на потребу захисту тактичних підрозділів від повітряних атак. Початкові серійні зразки надійшли на озброєння наприкінці 1960-х — на початку 1970-х. Версія «Стріла-2М» — одна з ранніх удосконалених модифікацій, яка виправляла деякі початкові недоліки датчиків і підвищувала надійність у польових умовах. Через простоту й дешевизну система широко експортувалася й застосовувалася у багатьох локальних конфліктах.

---

Призначення

• Захист тактичних підрозділів від низьколітаючих авіаційних цілей (вертольоти, легкі літаки, штурмовики на малій висоті).
• Оборонні завдання на полях бою, прикриття баз і тилових районів.

---

Конструкція та склад комплексу

Комплект стандартно включає:

• переносну пускову трубу (заправлену ракетою в ТПК — одноразова або спроможна до багаторазового застосування залежно від виконання),
• ракета з головкою самонаведення на інфрачервоне випромінювання (неохолоджена пасивна ІЧ-голова),
• прилади підготовки/запуску (елементарні прилади прицілювання і пусковий механізм) і засоби транспортування.

Прицільно-пусковий блок у «Стрілі-2М» простий — система розрахована на відносно коротке навчання розрахунку й швидке розгортання.

---

Принцип дії

Ракета використовує пасивний інфрачервоний головний пристрій самонаведення. Після пуску вона шукає джерело теплового випромінювання (в основному теплові сліди двигуна) і намагається навестися на нього. Характерна особливість ранніх ІЧ-головок — висока ефективність проти «вихлопу» (коли пуск відбувається з тилу літака, на фоні гарячого двигуна) і низька стійкість до складних контрзаходів (яскраві сигнальні спалахи, сучасні пасивні/активні системи захисту).

---

Технічні характеристики

• Тип: переносний зенітно-ракетний комплекс (MANPADS)
• Калібр ракети: 72 мм
• Довжина ракети (у пусковій трубі): ≈ 1 440 мм
• Маса ракети: 9,8 кг
• Маса готового комплексу (пускова установка + ракета): 15 кг
• Мінімальна дальність ураження: 800 м
• Максимальна дальність ураження: 4 200 м
• Мінімальна висота цілі: 50 м
• Максимальна висота ураження: 2 300 м
• Максимальна швидкість ракети: ≈ 500–580 м/с
• Максимальна швидкість цілі, що може бути уражена:
• при наздогоні: до 260 м/с
• при наближенні: до 150 м/с
• Час підготовки до пуску: до 10 с
• Тип наведення: пасивне інфрачервоне самонаведення (тепловий ІЧ-сенсор)
• Тип бойової частини: осколково-фугасна з контактним детонатором
• Маса боєголовки: ≈ 1,17 кг

---

Переваги

• Мала маса і простота експлуатації: дозволяє піхоті мати власний засіб ППО.
• Низька вартість виробництва і обслуговування у порівнянні з більш сучасними MANPADS.
• Швидка готовність до пуску та швидке розгортання на позиції.

---

Обмеження і вразливості

• Преференційний ефект при задній атаці: ІЧ-головка раннього покоління краще захоплює гарячі ділянки двигунів, тому ефективність при атаці спереду чи під кутом нижча.
• Низька стійкість до контрзаходів: прості пасивні теплові пастки та деякі сучасні системи захисту значно знижують ймовірність ураження.
• Обмежені характеристики вночі та в умовах поганої видимості.
• Мала дальність і висота перехоплення у порівнянні з більш пізніми MANPADS і зенітними системами середнього радіусу дії.

---

Тактика застосування

• Використовується для захисту тактичних підрозділів і тилових ділянок від низьколітаючих загроз.
• Ефективність вища проти вертольотів та літаків, що виконують поперечні або тилові проходи на малих висотах.
• Тактика передбачає маскування підрозділу, вибір місця з хорошою видимістю підходів і заходів літальних апаратів, а також заходи щодо самозахисту розрахунку.

---

Модернізації та родичі

«Стріла-2М» — ранній представник родини; далі розвивалися інші системи з кращими ГСН (охолоджувані ІЧ-головки, більш стійкі до перешкод), інші манпадс-системи мали покращені показники дальності й ураження. Багато держав модернізували або замінили «Стріли» на більш сучасні розробки.

---

Цікаві факти

• «Стріла-2М» відіграла важливу роль у становленні концепції переносних ЗРК для тактичних підрозділів — показала, наскільки ефективним і важливим є простий, дешевий засіб ППО.
• З розвитком авіаційних контрзаходів і тепловізійних технологій роль ранніх неохолоджених ІЧ-ГСН значно зменшилася, але як історичний і поширений зразок «Стріла-2М» лишається індикатором переходу до епохи MANPADS.