Загальна інформація

9К38 «Ігла» — радянський переносний зенітно-ракетний комплекс малої дальності (MANPADS), призначений для ураження низьколітаючих літаків, вертольотів і повітряних цілей малого розміру. Система поєднує компактність переносної пускової труби з пасивною інфрачервоною головкою самонаведення ракети; добре відома і широко розповсюджена в багатьох арсеналах світу.

---

Коротка історія

Розробка «Ігли» почалася у 1970–1980-х роках як наступник ранніх манпадс (типу «Стріла»), з метою підвищити ймовірність захоплення цілі та стійкість до перешкод. «Ігла» надійшла на озброєння наприкінці 1980-х і пройшла кілька модернізаційних етапів (пізніші варіанти мають кращі датчики, електроніку та збільшену дальність).

---

Призначення

• Захист тактичних підрозділів, об’єктів і позицій від низьколітаючих літальних апаратів і вертольотів.
• Виконання завдань результативного перехоплення на тактичних підступах і в зоні бойових дій.

---

Основні технічні характеристики

• Тип: переносний зенітно-ракетний комплекс (MANPADS)
• Калібр ракети: 72 мм
• Довжина ракети: 1 574 мм
• Маса ракети: 10,8 кг
• Маса комплексу (пускова установка + ракета): 17,9 кг
• Маса бойової частини: 1,17 кг
• Тип БЧ: осколково-фугасна з дистанційним/контактним детонатором
• Дальність ураження: до 5 200 м
• Максимальна висота ураження цілей: до 3 500 м
• Система наведення: пасивне інфрачервоне самонаведення (IR-голівка) — “вистрілив і забув”
• Максимальна швидкість ракети: до 800 м/с

---

Конструкція та принцип дії

Комплекс складається з транспортно-пускової труби з ракетою та простим прицільним блоком. Ракета має пасивну ІЧ-головку самонаведення: після пуску вона шукає теплове джерело (в основному тепловий слід двигуна) і намагається коригувати курс для ураження. Система пасивна — не випромінює власних радіосигналів для наведення, що ускладнює її виявлення за допомогою пасивних засобів спостереження.

---

Модифікації та родинні версії

• Базова «Ігла» — ранні серії з неохолоджуваною або поліпшеною ІЧ-ГСН.
• Ігла-М / Ігла-S / подальші модернізації — покращені сенсори, збільшена чутливість ГСН, розширена дальність та робота в умовах перешкод.
• Різні експортні та локальні варіанти — відрізняються електронікою, боєприпасом і сумісністю з прицілом/аксесуарами.

---

Переваги

• Мобільність і швидкість розгортання — одна-дві людини можуть швидко вийти на позицію і підготуватися.
• Пасивна система наведення — відсутність активного випромінювання ускладнює раннє виявлення комплексу по каналу випромінювання.
• Невисока вартість одиниці порівняно з комплексами великої дальності; висока тактична ефективність у низькій/середній зоні.

---

Обмеження і вразливості

• Специфіка ІЧ-наведення: чутливість до температурного контрасту цілі; складні контрзаходи (спалахи, відволікаючі ІЧ-прилади) та сучасні системи захисту знижують ефективність.
• Мала дальність у порівнянні з ППО середнього радіуса: не замінює системи ППО для прикриття великих районів.
• Ризики для оператора: пуск манпадс може виявити позицію стрільця, тому тактика передбачає заходи маскування і швидке переміщення після пуску.

---

Тактичне застосування

• Захист тактичних груп, штабів, баз, тилових районів від низьколітаючої авіації, гелікоптерів та дронів
• Засідки та оборона: манпадс-групи розміщуються на напрямках можливих підльотів і працюють у парі з іншими засобами ППО/спостереження.

---

Цікаві факти

• Наступні покоління MANPADS (з охолоджуваними тепловізійними головками, складнішою електронікою) значно підвищили ймовірність ураження й стійкість до завад порівняно з ранніми ІЧ-головками.
• Манпадс залишаються критичним елементом тактичної ППО: правильно розгорнуті, вони можуть радикально ускладнити застосування низьколітаючої авіації супротивника.