Pansarvärnspjäs 1110

Загальна інформація

Повна назва: Pansarvärnspjäs 1110 (скорочено Pvpj 1110 або PV-1110)
Тип: безвідкотна протитанкова гармата (recoilless gun)
Країна походження: Швеція
Ера розробки: 1950-ті — початок 1960-х
Роль: легкий мобільний засіб протитанкової оборони для піхоти та підрозділів берегової/стрілецької підтримки

Історія та застосування

Pvpj 1110 створювалася як відносно легка, проста в експлуатації і при цьому боєздатна альтернатива важчим гарматам — щоб забезпечити мобільну протитанкову вогневу підтримку для підрозділів оборони. Система надійшла на озброєння Швеції наприкінці 1950-х і служила до кінця XX століття; велика частина випущених одиниць пізніше була передана або продана іншим країнам. У різні періоди Pvpj 1110 використовували у західних та балтійських арміях, а в сучасних конфліктах зустрічалися повідомлення про застосування або наявність екземплярів у деяких підрозділах.

Конструкція та принцип дії

• Система побудована за схемою безвідкотної гармати: при пострілі значна частина порохових газів відводиться назад через соплову частину, що значно зменшує віддачу.
• Гарматна частина — довгий гладкий ствол із заднім сопловим устроєм; конструкція розрахована на використання кумулятивних (HEAT) і тренувальних снарядів калібру 90 мм.
• Для наведення і прицілювання застосовується оптичний приціл денного типу з мітками на основні дистанції; передбачений також запасний механічний приціл.
• Для корекції прицілу на практиці використовувалась допоміжна нарізна стрілецька зброя (ranging gun), що дозволяє відстрілювати «передній» патрон і визначати точку влучення перед основним пострілом.
• Гармату можна буксирувати на двоколісній лафеті або монтувати на легкі транспортні платформи; розбирання і складання для транспортування — відносно прості операції для озброєного екіпажу.

Основні технічні характеристики

• Калібр: 90 мм (патрон 90×760 mm R)
• Вага: ствольна частина ≈ 120 кг; в зборі з лафетом/причепом ≈ 260 кг
• Довжина (із лафетом): 4,10 м
• Довжина ствола: ≈ 3,69 м (3690 мм)
• Висота при стрільбі: 0,47–0,87 м
• Екіпаж: 3 особи
• Боєприпаси: HEAT 90×760 mm R; маса снаряда ≈ 10–11,2 кг залежно від типу
• Початкова швидкість снаряда: ≈ 650–700 м/с
• Ефективна дальність: ≈ 800–900 м (цільове ураження; залежить від типу боєприпасу і умов)
• Кут піднесення: −10° … +15°
• Траверс (горизонтальний сектор): повний оберт / робочий сектор приблизно 75–115° залежно від лафета
• Темп стрільби: 6–8 постр./хв (залежить від підготовки розрахунку)

Боєприпаси

• Основна бойова номенклатура — кумулятивні (HEAT) снаряди різних модифікацій, розроблені для ураження броні в класі легких і середніх броньованих машин; модернізації снарядів підвищували пробивну здатність у різні роки.
• Є навчальні та тренувальні варіанти снарядів, які імітують зовнішню баллістику й допомагають відпрацьовувати заряджання й прицілювання без застосування бойового заряду.
• Від модернізації до модернізації вдосконалювалися матеріали й геометрія кумулятивної воронки, що дозволяло підвищувати бронебійність.

Переваги й недоліки

Переваги:

• добра пробивна здатність у своєму класі;
• відносна легкість і мобільність — підходить для швидких підрозділів оборони;
• проста конструкція, невибагливість в обслуговуванні;
• можливість монтажу на буксирну лафету або легкі платформи.

Недоліки:

• обмежена дальність і точність в порівнянні з сучасними ПТУР;
• помітність при стрільбі, яка вимагає маневру після вогню;
• ефективність сильно залежить від типу боєприпасу — старі снаряди можуть бути неефективні проти новітніх систем захисту.

Оператори та поширення

• Швеція — первинний користувач; згодом більшість одиниць була виведена з активної служби.
• Частина виготовлених систем передавалася або продавалася іншим країнам (особливо в регіони Балтії); у різні періоди зустрічалися в арсеналах інших країн.
• У сучасних конфліктах деякі екземпляри Pvpj 1110 фіксувалися в зоні бойових дій як передані, захоплені чи використані підрозділами.